Насправді він любив шансон.

Ніби лампи старомодних фотоапаратів в руках настирливих папараці , блискавки націлились прямо в нас. Ми , ховаючись від них під однією курткою , перебігли дорогу , синхронно перестрибнули невисокий паркан і дісталися ґанку закинутого кооперативу, де під дахом нас чекала ,захована хлопцями , пляшка вина .

І ось , вже з порогу , у світлі чергової блискавки ми бачимо знайомий силует на дорозі . Спершу ми чуємо його голос . Людина , що намагається перекричати cтихію:


.”.Ууууу.. storm is threat'ning

My very life today

If I don't get some shelter

I'm gonna fade away..."


... рухається він не гірше Джагера і гітарні партії імітує так, що Кіт Річардс би плакав . У нього немає голосу для співу , але для крику сам раз :


"War ! children, it's just a shot away

It's just a shot away


It's just a shot away..."


Розстібнута сорочка , під якою біліє майка , розвівається на вітрі як накидка чи королівська мантія . Тепер він вже копія Фредді Мерк`юрі на закритті концерту в Вемблі, бракує лише мікрофона і сімдесяти тисячного натовпу.


... Just a shot-awayyyy.. - горлає наша доморощена рок-зірка під нечутні акорди в пітьму і перетворюється на Рембо , випускаючи автоматну чергу з уявної зброї . За секунду у відповідь йому роздається барабанне соло грому і десь в саду глухо падають яблука, збиті наповал невидимим снайпером . Ми в один голос гукаємо: « Паша! Сюди давай!»

Він не чує.

Стоїть і дивиться в чорне небо . На горизонті все яскравіше вмикаються і різко гаснуть софіти блискавок. Йому байдуже .Дістає з кишені «Парламент» , вагається на мить чи встигне насолодитись цигаркою перед тим як перші краплі долетять до землі . Знизує плечима . Звісно встигне . Він усе встигне . Він все робить, що забажає. Сірник спалахує , вогник наближається до обличчя . Він прикурює і глибоко вдихає . Думками він не там і не з нами.


Павло був не набагато старшим за Вітю і Тараса, а за мене - як мінімум на одне життя.

Коли ми мріяли про революцію , він пророкував війну ; ми клянчили в батьків гроші на сесію ,а він збирав необхідну суму на протез для товариша зі своєї роти; ми неохоче прикидали варіанти інтернатури , а він щойно повернувся з роботи закордоном. Ми прибріхували , розповідаючи про престижну літню практику , а він возив заробітчан по Європі і розповідав про це так, як перші золотошукачі про долину ріки Юкон.


— Як кажуть британці - шо влило, то влило! Пси і собаки! Чи то коти і собаки? Як там? Покурим ? - Паша нарешті помітив нас у темряві.

— Покурим .Вино будеш? — я несміливо передаю йому пляшку . Мені майже п`ятнадцять , але в цій компанії я хочу грати на рівних.

— Дякую, не буду.- Він раптом заточився , але встиг зловитися за поручні.

— Ти що, вже п`яний? - Віталік підхопив Павла і шарпнув на себе.

— В голові запаморочилось. Мабуть з дороги.Спати пора ! А так танцювати хотілось ! —він несподівано повернувся до Улi - Мадмуазель, не подаруєте танець ? Мені відмовляти не можна!

— У тебе що, День народження? — Тарас не спішив відпускати Улю з обіймів. — Не пожадай жінки ближнього твого... Колись тобі за це таки прилетить.

— Сер! Ой... Мсьє , ви мені погрожуєте ? Дуель? — Павло демонстративно шоркнув підошвами намоклих в‘єтнамок і зловився за уявну шпагу прикріплену до шортів. — Вітольде, вас цікавить кар‘єра адьюльтера ?

— В нас вже є один ходячий адьюльтер — засміявся Віталік , натякаючи на незліченні стосунки Павла з заміжніми жінками. Все ж він підіграв Павлові , вклонившись уявним капелюхом — До ваших послуг !

— Зачекай , ми ж навіть не танцювали ! На яких підставах дуель? - запротестувала Уляна.

— Mi corazón, мадмуазель, я готовий померти , захищаючи вашу незаплямовану репутацію!

Тарас пирснув ,надпиваючи вино з пляшки .


Вони були друзями, провіреними часом , ці троє. Ми - їхні дівчата - натомість були явищем сезонним, залежним від місця і настрою. Це мені стало очевидним, звісно, багато років опісля. Наші траєкторії перетиналися найдивовижнішим чином у безмежному всесвіті , яким здавалася молодість. Іноді ми опинялися в одній компанії, формували пари , знову розходились щоб зійтися через рік, або й ніколи. Колода карт, яку невидамі руки рік за роком невтомно мішали і в якій ми з невиразних "сімок" і "дев`яток" ставали дамами , валетами, мітили в королі і королеви чи навіть в тузи, завжди залишала місце для несподіваних комбінацій. Павло в ній довго залишався Джокером. Потім ця гра ускладнилась, учасників ставало все більше. Ілюзія, наче кожному з нас випаде свій роял-флеш, підштовхувала на необдумані вчинки. Теоретично ми все ще могли б десь несподівано зустрітись, але на практиці - кому це треба через років так 10?


Але в ті дні далекого літа, яке нам випало пережити разом, все хоч і сприймалось невсерйоз закарбовувалось назавжди.


Злива вщухла . Ми роздивлялися зоряне небо і кожен шукав собі зірку. Паша завжди вівся на яскраве світло якогось метеорита .

-- Павлові навіть дотліваючий недопалок схожий на зірку! Романтик ти наш нещасний! - глузував Тарас .

-- Зірки вічні тому що холодні і не згорають . Красиві і нудні. - Павло мрійливо перефразував те, що він очевидно підчитав у збірнику афоризмів, але мені п`ятнадцятилітній ці слова здалися тоді откровенням. -- Мене приваблює все скороминуче . Краса, пристрасть... пачка сигарет.

Як і пасує друзям, ми навперебій намагалися сказати Павлові щось підбадьорливо-їдке на прощання. Він відмахнувся, сховав руки в кишені шортів і побрів додому, насвистуючи Цоя. Але у вухах в мене досі звучить:


“I'm gonna fade away,

fade away

fade…

….away…”

І ось він -той з нас, хто найбільше поспішав жити , що нісся назустріч часу без гальм і пересторог - промайнув , промерехтів яскраво і зник у темному небі. Йому не було і тридцяти . І я все менше пам`ятаю яку музику він любив слухати, і на скількох мовах міг познайомитись з дівчиною ... Чула, що він таки знайшов свою . Я тільки знаю, що він був .

Навіть якщо твоє життя триває не довше, ніж феєричний політ метеорита, пам`ять про тебе має всі шанси стати для когось яскравою вічною зіркою.







 UPCOMING EVENTS: 

 

 FOLLOW THE ARTIFACT: 
  • Facebook B&W
  • Twitter B&W
  • Instagram B&W
 RECENT POSTS: 
 SEARCH BY TAGS: 

2016-2019 by Fifthwave. Proudly created with Wix.com