(Не зовсім) Різдвяна Історія.




Таке могло б трапитись тільки в Чикаго.



"Наступного разу лети на роботу" , зловтішалася реклама компанії "Metra". Білборд висів на мості , по якому проходила колія північної гілки заміського сполучення.Під ним ревів двосторонній потік автомагістралі . Її розділяли дві додаткові експрес-смуги і "блакитна лінія" метро. Щодня близько 320,000 автомобілів потрапляють в течію, що несе їх до міста, чи в протилежну сторону - до аеропортy . Не дивно, що на цих 19 кілометрах швидкісний потік автомобілів часто сповільнюється і грузне, перетворюючись з бурхливої гірської річки на в`язке болото, в якому мляво борсаються безпорадні бляшанки. У вечірню годину пік автомагістраль нагадує гарячу лаву : червоні вогні фар жевріють на тлі чорного силуету третього за розміром американського міста.


Той вечір не став винятком і рух на І-90 з настанням сутінків драматично завмер. Причиною, однак, була не аварія, а пункти пропуску на усіх з`їздах з шосе. Поліцейські зупиняли кожен автомобіль і заглядали в обличчя кожного пасажира. У небі фуркотіли гелікоптери , а місцеве радіо транслювало перебіг надзвичайної операції , деталі якої влада міста поки що відмовилась коментувати.


Водій мініатюрного кабріолету BMW Z4 котився за течією крайньої лівої смуги . Ще півгодини тому він навіть не сумнівався, що йому вдасться прослизнути в сусідній штат . Хвацько протискаючись з однієї смуги в іншу, використовуючи найменший пробіл між щільно зімкнутими бамперами , наче набридлива муха, він штурмував сусідні автівки ,нітрохи не зважаючи на протести водіїв.


"Ідіоти! І-ді-о-ти! О ось тобі! А отак? Ну давай! Газуй! Що ти ще можеш, крім махати руками і битися в істериці! Лу-зер! Ха-ха! Не спи за кермом, придурку! - водій BMW "підрізав" вантажівку , дивом уникнувши зіткнення і , напевно, спричинивши серцевий напад в її водія. -- Це місто населене ідіотами! Дай їм трохи снігу на дорозі і всіх розбиває параліч. Заспокійся, дурна курко! Кому ти потрібна зі своїм шкільним автобусом? Давай-давай-давай, ти зможеш ! От так, поїхали, ну? Страшно було? Жити взагалі страшно, якщо розібратись. Особливо, коли навколо ідіоти!"

Він вертівся всім корпусом , виконував десятки дрібних рухів руками, закидав своєю сивою шевелюрою в різні сторони і нагадував піаніста-віртуоза на прощальному концерті перед виходом на пенсію. Втім, всі його зусилля якщо і допомагали просунутися на мізерні метри вперед, то несподівані зупинки могутнього транспортного потоку нівелювали цей жалюгідний прогрес в боротьбі людини з натовпом.


" Ідіот! Який я ідіот ! Це кінець. Кінець гри, кінець всьому." - В салон BMW разом з ароматами автомобільних випарів проникли перші задушливі запахи відчаю і безнадії. Чоловік за кермом відчув, як йому забракло кисню. Він заплющив очі і уявив собі , наче висить на карнизі високого будинку і його руки вже заніміли настільки , що найлегше було б просто відпустити все і полетіти вниз. Бездумний політ в невідомість. Де вже ніщо і ніколи не залежатиме від нього, не вимагатиме прийняття складних рішень.

Раптом яскраве світло гелікоптера ковзнуло поверхнею хвиль металевого моря , десь зовсім поруч з BMW . Водій одразу прийшов до тями і , відштовхнувшись зі всіх сил від уявного дна, на якому він щойно встиг побувати , вигулькнув назад в реальність свого складного становища.


"Треба щось робити! Інакше - все ! Арешт, суд, тюрма...Багато років тюрми ! Преса мене розіпне раніше, ніж мій адвокат вирішить яка стратегія захисту гарантуватиме менший термін... Тюрма! Ні, не можна в тюрму! Я ж просто робив те, що й всі : спершу маленькі порушення своїх повноважень. Зрідка. То тут, то там. Нічого страшного. Всі Всі це роблять! Потім пожертви від сумнівних спонсорів на передвиборчу кампанію! При чому, це була не моя ідея! Я навіть сам кандидатуру свою не подавав .Принаймні тоді, перший раз. Ну а потім... Хто може прослідкувати ці всі транзакції ? Правильно - ніхто! Але я - скажуть присяжні- мав знати і про конфлікт інтересів, і про фальшиві робочі контракти , і відкати за тендери...О, боже-боже! Два роки вони мене тримали на прицілі. Вони знають все! Але тюрма? Я не зможу!"

В нього перед очима промайнули кадри з зображенням двадцятивосьми поверхової будівлі федеральної в`язниці в центрі Чикаго. Скільки разів йому доводилося пролітати над нею робочим гелікоптером ! Щоразу ставало моторошно від людських фігур в помаранчевій уніформі , які пунктирною лінією рухалися по периметру трикутного даху.

Ця тюрма , здається, мала б служити попереджувальним знаком для політиків, держ службовців і всіх тих, хто звик дивитися на місто з висоти власної безкарності. Але пізно розкаюватися, пізно! Згадка про тюрму підняла на поверхню пам`яті ще один неприємний спогад : він жодного разу, перебуваючи на посаді губернатора штату, не скористався правом вибачити когось з ув`язнених. У нього не було на них часу! Та й влазити в ці , часом скандальні справи, означало б нескінченні перемовини з юристами та активістами. Дарувати комусь свободу ціною власної репутації і втратою голосів на виборах? Ні, дякую!

Ох і поквитається з ним доля ! Його брудну білизну розвісять на шпальтах усіх національних видань... Правосуддя переможе, політик за ґратами!


"Наступного разу лети на роботу" ,нагадав білборд прямо над його головою. Потяг проторохтів згідно розкладу , хизуючись своєю пунктуальністю. Схоже, що сьогодні на роботу летить лише Санта Клаус - його сани з декоративними оленями і горою подарунків їхали на платформі, прикріпленій до останнього вагона святкового потяга.


У водія BMW виникла відчайдушна ідея. "Скільки у мене є часу до моменту , коли потяг з Сантою повертатиметься з центру в аеропорт. Півгодини ? Сорок хвилин? Я встигну, якщо не гаятиму ні хвилини. Джеферсон Парк - єдина велика станція попереду. Дорога йде паралельно до колії.. Думай, думай! я зможу перестрибнути через паркан і ... я потраплю прямо до рук поліції... Або проберусь до головного входу вокзалу з протилежного боку шосе… "


До моста , під яким можна було б залишити на узбіччі авто і перейти автомагістраль непомітно для гелікоптерів , залишалося зовсім мало . Водій BMW рішуче дістав телефон і почав записувати аудіо повідомлення своєму адвокату. Той козел так ніколи і не навчився відповідати на дзвінки з першого разу.З машини він взяв тільки куртку , а з валізи на задньому сидінні - заготовлений паспорт , квитки і товстий конверт. Коли поліція дізнається чиє це авто, то вони знатимуть що робити з валізами ,напакованими готівкою і документами . Або якомусь водію евакуатора дуже пощастить .В підземному переході станції він побачив недбалих патрульних . Очевидно, їм не повідомили детелей операції. Інакше б поліцейські не були такими розслабленими на робочому місці. Втікач зупинився перед рекламою різдвяного потяга, вагони якого всього на один день перетворилися на майстерню для ельфів. Він довго не роздумував і придбав в кіоску червону шапочку зi святковою гірляндою і відчіпною бородою. Чоловік пригладив сиве волосся перед скляною вітриною автоматів з квитками і розплився відтренованою усмішкою політика зі стажем, засовуючи трметячими руками купюру в чорне вічко.


- Сер, автомат здачі не дає! - хтось торкнувся його плеча і він відчув, як від цього дотику кам`яніють його ноги і обривається остання нитка надії на порятунок. Він обережно повернув голову і побачив безхатька .

- Розміняєш? - запитав втікач обережно, висмикнувши сотню доларів з пащі автомата.

- Жартуєте? Звідки в мене такі гроші! Шкода щоб машині дісталося ... Квитки ж не більше двадцятки коштують. -- Безхатько опустив очі і переминався з ноги на ногу.

- Слухай, а п`ять баксів в тебе буде? - йому здавалося, що під ним палає земля і кожна втрачена секунда конвертується в роки майбутнього тюремного ув`язнення. Треба спекатися цього волоцюги!

- Ні, але в мене є квиток, ще дійсний до кінця дня.

- Не брешеш?

- Ні, що ви? Перед Різдвом?!

- Добре, давай свій квиток. - Чоловіки обмінялися папірцями. - Здачі в тебе вочевидь теж нема. Але нехай!

- Ну спасибі вам! Хай шастить ! - безхатько поспіхом заховав куп`юру в кишеню і захотів потиснути незнайомцю руку - З Різдвом! Благослови вас бог!


- Сер! Він до вас чіпляється? Попрошайка нещасний! Відійди від людини, дай йому спокій! - голос поліцейського звучав дзвінко , незважаючи на те, що гукав він з іншого кінця коридору.

- Все в порядку ! Не переймайтесь! - чоловік в шапці Санта Клауса поспішно потис руку безхатька, відмахнувся від копа і якомога спокійніше пішов до ескалатора. Квиток спрацював.


Потяг прибув на платформу під оплески і вигуки натовпу. З вагонів виходили ельфи і

запрошували пасажирів на борт.


Санта махав рукою зі своєї платформи і бажав веселого Різдва усім нещасним жертвам вечірнього трафіка . Деякі водії виходили фотографувати яскравий потяг, чим сповільнювали рух на дорозі ще більше. Санта і не помітив, як з тіні до нього на платформу стрибнув сивий чоловік y червоній шапці .

-- Хо-хо-хо ! Твоя зміна закінчилась ! Не замерз тут, друже?!

-- Не замерз, але відлити дуже треба ! Ми хіба не в Норвуд Парку здаємо зміну?

-- Я б туди вчасно не доїхав, глянь який трафік. Здуріти можна! Ну давай, з Різдвом!

-- З Різдвом! А ти до котрої зупинки сьогодні?

-- Я? До останньої, до самого Північного Полюсу ! - новий Санта підморгнув старому і загорнувся в червоний кожух. .



Потяг рушив з місця і через декілька хвилин пірнув в тунель, ніби в димар. "Санта Клаус" відчув легку нудоту - чи то від хвилювання, чи від незвички їздити задом наперед в упряжці з оленями глибоким підземеллям. Він заплющив очі і йому здалося, що все це фільм, який хтось захотів відмотати на початок. От якби ще відмотати назад шмат свого життя і після темряви тунелю розпочати все в іншому місці, кращою людиною !


Photo credit : Courtesy of Chicago Transit Authority.

 UPCOMING EVENTS: 

 

 FOLLOW THE ARTIFACT: 
  • Facebook B&W
  • Twitter B&W
  • Instagram B&W
 RECENT POSTS: 
 SEARCH BY TAGS: 

2016-2019 by Fifthwave. Proudly created with Wix.com