Chicago History Museum

Чомусь Chicago History Museum (Музей Історії Чикаго) не користується такою популярністю серед жителів міста, як Field Museum чи Museum of Science and Industry . А як на мене, то саме з цього місця має починатись знайомство з Чикаго кожного , хто приїхав сюди на вихідні чи назавжди.

Вже найперший з залів музею промовисто починається з фотографії емігрантів, яких манить вдалині Статуя Свободи. Надія, тривога, радість і полегшення - емоції новоприбулих, про які ми лише можемо здогадyватись зі старого знімку. Поряд з фотографією ще один експонат - добротна скриня , в якій перевезла через океан своє майно польська сім"я. На стінах - фотографії емігрантів та їх нашадків - людей, завдяки яким було збудоване і розвивалось наше місто. Музей Історії Чикаго розповість вам захоплюючу , часами трагічну, історію своїх жителів.

Якщо ви проникнетесь думкою, що це не просто музей мертвих предметів, а розповідь про таких самих людей, як ми з вами - тих, які прибували в Чикаго тисячами і залишали тут свій відбиток в архітектурі, культурі, промисловості міста - то я вам обіцяю, що цей музей стане одним з улюблених вашої сім"ї.

"Вони знали всього одне слово "Чикаго" і цього було достатньо для початку, принаймні, щоб дістатись до міста. А там, безцеремонно проштовхнувшись до виходу з вагону, вони опинялись на вулиці Dearborn з темними високими будинками вдалині, не розуміючи, що вони вже на місці і чомусь на їхнє :"Чикаго?" перехожі більше не вказували в кoнкретному напрямку , а дивились на них здивовано і насмішкувато, або й зовсім не звертали уваги. " (Аптон Сінклер "Джунглі").

В історії Чикаго мене найбільше захоплює три події : розвиток і занепад скотобійні на Півдні міста (Union Stockyard ), яка не тільки була найбільшим працедавцем в країні, але й завдяки якій наше місто отримало погану слaву, сморід і жахливо забруднену воду Чікаго Рівер; трагедія" Істленд" і пожежа в театрі "Iroquois"...

Ви знали, що чикагська скотобійня займала площу однієї квадратної милі, працевлаштовувала понад 40 тисяч людей і за день на ній різали до 190,000 кабанів? А ви здогадуєтесь про рівень корупції в місті і на підприємстві такого розміру? Ні? от і американці і гадки не мали, щO їм продавали під виглядом славетних чикагських сердельок і ковбас. Аж поки в 1906 році журналіст Аптон Сінклер , не видав свою книжку під промовистою назвою "Джунглі", де детально розповів, як інcпектори пропускали м"ясо заражене туберкульозом; як в фарш для ковбасок йшли всі відходи з виробництва , смачно приправлені спеціями; як з Європи повертались забраковані м"ясні вироби, які ретельно мились, піддавались хімічній обробці і продавались на внутрішньому ринку; як власники скотобійні використовували навіть здохлих тварин, навіть щурів, які ховались в тушах корів - все заради вигоди.

Автор був обурений умовами , в яких працювали робітники скотобійні не менше , ніж відсутністю санітарії на виробництві. Його книга спровокувала хвилю протестів громадськості і вплинула на створення стандартів якості і служб, які повинні гарантувати виконання вимог щодо якості харчової продукції кожним виробником.

Трагедія "ІсTленд" - подія в історії нашого міста, про яку я не можу розповідати спокійно. Знову ж таки , зловживання банальними вимогами безпеки і гонитва за прибутком, закінчилась трагедією, від якої в мене кожного разу мороз по шкірі.

Уявіть собі липневий день1915 року. Вестерн Електрік влаштовує пікнік для своїх працівників, більшість яких - емігранти зi Східної Європи, середній вік - 27 років. Пікнік мав відбутись в сусідньому штаті Індіана і компанія запропонувала людям крyїз на кораблі "Істленд" по Chicago River , озері Мічіган до місця проведення свята. Корабель був вузьким, високим і незбалансованим. Молоді сім"ї у святковому вбранні почали весело наповнювати верхню палубу корабля вже о 6.30 ранку. О 7.10 "Істленд" був переповнений : 2,572 пасажири на борту. Пришвартований на Чикаго рівер між вулицями Кларк і Ласаль , о 7:28 "Істленд" несподівано перехилився на бік і "ліг" на дно. Жахливе видовище спостерігали сотні людей, які зібрались на березі ріки. За словами очевидців, за лічені хвилини тіла дітей і дорослих почали спливати на поверхню і ріка стала густою і чорною. 850 людей втопилось в той день ! Серед них - 22 сім"ї ! Пасажири з нижніх палуб не змогли вибратись на поверхню і рятувальники витягували одну за одною молодих жінок з маленькими дітьми ще досі на руках, які не мали жодного шансу на порятунок . Морги були переповненими! Родичі загиблих проходили серед рядів з десятками трупів і цей похід тривав не одну годину. Чикаго охопили дні скорботи. Похоронні процесії і сумні дзвони церков не припинялись протягом наступного тижня. Люди були приголомшені трагедією і ледь не вчинили самосуд над капітаном "Істленд". Спогади очевидців, фотографії з місця події жахають і сьогодні. Один рятувальник працював 9 годин , витягуючи утоплеників, щоб в одному із них впізнати власну дитину; пасажири, яким чудом вдалось врятуватись важко перехворіли туберкульозом через забруднену воду Чикаго Рівер. Багатьом з них так ніколи не вдалось налагодити своє життя після трагедії. Мені довелось чути від багатьох довгожителів Чикаго, що те місце , де затонув "Істленд" має дуже моторошну репутацію. Кажуть, що з-під моста часто чути стогін людей і на поверхні води бачили силуети обличь.

Ще однією трагедією , в масштаби якої важко повірити , є пожежа в театрі "Iroquois". 30го Грудня 1903 року близько 1,700 глядачів зібралось в залі нового театру на денну виставу. Якщо вірити документам з відповідних установ міста, то будівля театру відповідала всім кодам і була захищена від можливої пожежі. Але як ми вже зрозуміли - в Чикаго любили обходити правила і вимоги стороною, тому те, що трапилось в театрі - ще один доказ халатності , яка коштувала місту дуже дорого. Посеред вистави розпочалась пожежа на сцені, яка дуже швидко перекинулась на зал і змусила глядачів бігти чимдуш до дверей. Двері виявились замкненими . Люди збивали один одного з ніг, добігали до виходів і там їх чекала смерть. Врешті хтось з вулиці почув крики і якимось чином відчинив двері, що призвело до утворення протягу, який лише підбадьорив полум"я в театрі. Багатьом людям вдалось вибратись ,але для 600 із тих, хто був всередині вже було надто пізно. На трагедію збіглись рятувальники і мародери. Під час пожежі в театрі загинуло більше людей, ніж під час горезвісної Great Chicago Fire , яка зруйнувала величезну частину міста у 1871 році. Зараз на місці театру Iroquois знаходиться Oriental Theater

Щоб ви не думали, що музей все про журбу і трагедії - запевняю вас, там є зал джазу і блюзу ! Є галерея присвячена спорту. Є чудесна експозиція фотографій недавньої чикагської сенсації - Вівiан Майєр. Ви, звісно ж , знаєте про кого я? Няня, яка фотографувала місто і чиї архіви були випадково знайдені після смерті автора? Ні? Тоді вам тим паче потрібно в цю галерею щоб відкрити для себе таKий талант!

Музей Історії Чикаго здивує вас своїми експонатами і їх різносторонністю ! Хочете про Лінкольна - ідіть в ліве крило; хочете про першого американського кутюр"є? Вам зал на другому поверсі ! Бажаєте дізнатись про райони міста чи залізницю? Все тут! А хотіли б ви дізнатись про першу aмериканку, яка отримала Нобелівську Премію Миру? Це Джейн Адамс , яка започаткувала Дім для бідних в одному з найпроблемніших районів міста. САме вона була першою жінкою, яка виступила на політичному зібранні націонлаьного значення у 1912 році ! Коли Джейн Адамс померла у 1935 році, понад 20 тисяч людей прийшло віддати їй шану ! Музей чудовий, пізнавальний , a головне - присвячений вам - жителям Чикаго ! Не спішіть пройти його зали , а дайте собі час прожити день в минулому і ви полюбите своє місто ще сильніше !