В ізоляції від світу , в єднанні з природою.

Медитація на тему самотності , функціонального дизайну та любовного трикутника, в якому не всі сторони рівні.

В період карантину, який зараз триває майже у всіх частинах світу поки людство бореться з пандемією , багатьох з нас відвідують думки про те, як би то зараз телепортуватися кудись в місця прекрасніші та спокійніші, ніж ті, куди просочуються підступні віруси та цілодобові новини. Для когось ідеальним місцем ізоляції є похід в гори , для когось - безлюдний острів. А мені теперішня ситуація нагадала нашу поїздку в вересні 2019 року в містечко Plano, Illinois, всього 60 миль від Чикаго.

Там, на березі Fox River , схований від людських очей знаходиться The Farnsworth House . Збудований для усамітнення та відпочинку , він зараз служить музеєм, який приймає понад 10,000 відвідувачів щороку. Коли ми приїхали туди на екскурсію, будинок виглядав саме так, як на фотографіях в архітектурних журналах та виданнях присвячених дизайну інтер`єру. Власне, через те, що Farnsworth House так часто появлявся на сторінках глянцю , побачивши його наживо , мені все ще не вірилось, що це не макет чи тимчасова модель, а справжнє помешкання. У моїй уяві він існував як абстракція , архітектурний шедевр і ода модернізму. На відстані дотику дім все ще здавався нереальним, наче артефакт забутий посеред лісу якимись прибульцями. Його металевий каркас , стіни з суцільного скла , тонкі опори , на яких тримається одноповерхова будівля - все це створювало відчуття невагомості , наче ми потрапили всередину мильної бульки ...ідеальної прямокутної форми.

За короткий час перебування всередині Farnsworth House в мені боролося декілька конфліктних думок : хвиля глибокого , майже гіпнотичного спокою (шкода, на ліжко не дозволяли лягати) змінилася тривогою і навіть панікою, коли я спробувала уявити собі ніч у скляному будинку; потім мною заволоділа цікавість і я оглянула кімнати очима господині дому , яка очікує гостей: попри те, що місця в будинку обмаль , компанія з 15-20 людей могла б комфортно розташуватися з келихами вина всередині та на терасі... Та навіть ця приємна думка не затрималась в голові надовго.Чи то я вже зовсім втратила зв`язок з природою, чи що, але скляні помешкання мене більше приваблюють десь так на 60 поверсі будівлі в центрі міста, а не посеред лісу. Парадоксально, але в домі з суцільних вікон, з яких можна спостерігати життя інших мешканців в таких же скляних квартирах, я почувалась би менш тривожно, ніж в дивовижному Farnsworth House.

Втім, я не перша людина, на яку Farnsworth House справив неоднозначне враження . Відколи завершилося його будівництво у 1951 році, скляний будинок став постійним об`єктом дискусій як в архітектурних колах, так і на сторінках світської преси. Для когось він був кращим зразком Інтернаціонального стилю , архітектурним шедевром , творінням схибленого перфекціоніста і одним з найважливіших проривів в дизайні ; були й ті, кому Farnsworth House здався анти-американським, таким що суперечить принципам демократії , підіграє небезпечним ідеям комунізму і є неприйнятним для життя у вільному суспільстві.

Крім того, що сам дизайн будівлі був революційним , його будівництво супроводжувалось публічними скандалами і двома судовими позовами, котрі висвітлювалися в пресі. Вибухова суміш з пліток, боргів і невиконаних обіцянок для когось стала руйнівною, а комусь допомогла з кар`єрою та визнанням. І тут варто згадати головних героїв "любовного трикутника" : Клієнткy, Архітекторa і Дім.

Клієнтка: Доктор Едіт Фарнсуорт (1903-1977) народилася в заможній сім`ї і отримала освіту у трьох престижних навчальних закладах країни.

В University of Chicago вона вивчала літературу, в American Conservatory of Music Едіт вдосконалила техніку гри на скрипці , а пізніше отримала диплом лікаря від Northwestern Medical School і присвятила себе дослідженню ниркових захворювань, пробивши собі дорогу в традиційно чоловічій професії. Едіт Фaрнсуорт деякий час навчалася в Італії, вільно володіла англійською, французькою та італійською мовами і навіть опублікувала свої переклади італійської поезії на англійську мову . Добившись професійного визнання і статусу, Доктор Форнсуорт не забувала про поезію та музику. Вона шукала архітектора , який би втілив в життя її мрію про будинок за містом, де вона могла б всеціло присвятити себе улюбленим заняттям та відпочити від робочих буднів.

Земельну ділянку площею 24 гектари на березі річки вона придбала у власника газети " Chicago Tribune" Роберта Макорміка , а у 1945 році їй нарешті вдалося познайомитись з архітектором , який зрозумів задум Едіт і погодився взятися за проект. Доктор Фарнсуорт отримала спадщину від тітки і у 1947 році була готова розпочинати будівництво омріяного дому.

Хто знав, що і дім , і архітектор стануть невід`ємною частиною її подальшого життя, а стосунки між ними трьома перейдуть зі стадії щирого захоплення до відкритої неприязні. Як виявилось , від любові до ненависті - всього один спільно збудований дім.

Архітектор: Людвіг Міс ван дер Рое ( Ludwig Mies van der Rohe, 1886 – 1969)

. Народився, навчався та розпочав свою кар`єру в Німеччині, однак у 1937 році архітектор емігрував в Америку і очолив відділ архітектури в Illinois Institute of Technology. Протягом наступних 30 років в Чикаго Міс ван дер Рое стане одним з найвпливовіших архітекторів та засновників так званої Другої Чиказької Архітектурної Школи - абсолютно нової традиції в будівництві комерційних об`єктів та резиденцій. Однак, на час його знайомства з Едіт Фарнсуорт , його блискуча кар`єра лише набирала обертів. Ще не було в планах ні житлових будинків 860-880 Lake Shore Apartments ( 1951), ні його знаменитого Chicago Federal Center ( 1964), ні офісних хмарочосів , таких як One IBM Plaza (1970), завершених після смерті архітектора. В Чикаго знаходиться найбільша кількість будівель спроектованих Людвігом Міс ван дер Рое (14 визначних і ще з десяток менш відомих об`єктів).

Людвіг Міс ван дер Рое розробив дизайн Farnsworth House і представив його серед інших експонатів своєї виставки в музеї MOMA (the Museum of Modern Art в Нью-Йорку, у 1947році). Для архітектора це було не просто одне із замовлень заможних клієнтів. Дім зі скла мав стати тріумфом його новаторських ідей .

Дім. The Farnsworth House - одноповерхова споруда, площею 142 квадратних метри. Особливістю її планування є принцип "вільного простору" : всередині це одна велика кімната, в центрі якої знаходиться "ядро" - дерев`яна шафа для одягу, туалет і ванна та технічне приміщення . Навколо "ядра" дім умовно розділений на зони :вітальню з видом на річку, спальню , вузьку довгу кухню , поруч з якою знаходиться їдальня. Стін чи переділок між кімнатами немає, хоча архітектор передбачав можливість встановлення штор.

Ідею вільного планування Людвіг Міс ван дер Рое представив ще у 1927 році на Міжнародній виставці житла в Штутгарті, та в Farnsworth House він мав нагоду випробувати її і вдосконалити.

Практично усе, що є в домі , було виконано під замовлення архітектора. Наприклад, робоча кухонна поверхня та раковина виготовлені з суцільного листа нержавіючої сталі. Людвіг Міс ван дер Рое , як і багато інших архітекторів , дуже прискіпливо підбирав матеріали для своїх проектів. Він мав намір не тільки дім збудувати, але й обставити його меблями, виготовленими за власним дизайном. Питання зручності , смаків чи побажань замовника не надто хвилювали архітектора. Пізніше Доктор Едіт Фарнсуорт напише в щоденнику, про суперечки з Міс ван дер Рое на рахунок того, де має знаходитись відро зі сміттям: там , де зручно , чи там де воно не буде псувати загальної гармонії , задуманої архітектором.

Коли наша група зібралася вже на вихід з будинку, гід запропонував усім зупинится на мить в вітальні, уявити собі , що ми сидимо на кріслі перед каміном і зосередитись на тому, що ми бачимо за вікном. Він хотів щоб кожен з нас помітив, як нашим очам представлено точно розраховане співвідношення трьох площин : землі, води і неба. Архітектор продумав висоту опор будинку, висоту стелі, пропорції житла, дизайн меблів для того, щоб мешканці та гості дому могли бачити зовнішній світ під найкращим кутом та почувалися частиною природи , навіть через скло.

Людвіг Міс ван дер Рое був не першим архітектором, який так захопився власними ідеями та погонею за ілюзорним ідеалом, що втратив зв`язок з реальністю і забув про такі незначні умовності, як б`юджет замовниці та попередньо узгоджені терміни.

Втім, ймовірно, що стосунки Едіт Фарнсуорт та архітектора зіпсувалися не так через гроші, як через його надмірні амбіції , спонсором яких вона більше не бажала бути.

Скандал, судові позови і взаємні звинувачення.

Біографи Людвіга Міс ван дер Рое та Едіт Фарнсуорт так і не знайшли доказів романтичних стосунків між архітектором та його клієнткою. Колеги та друзі були переконані, що між ними "щось було", посилаючись на те, що Міс ван дер Рое та міс Фарнсуорт багато часу проводили разом на початковій стадії будівництва. Вони зустрічалися в його офісі по вечорах і на її землі , де будувався дім, у вихідні. Едіт була в захваті від дизайну і вважала , що має повне право не лише спостерігати за процесом, але й вносити свої корективи. Ближче до завершального етапу будівництва, однак, архітектор все менше висловлював зацікавлення до пропозицій клієнтки , а її зауваження ігнорував. Б`юджет тим часом перевалив всі можливі границі і колишні однодумці опинилися по різні боки назріваючої судової тяганини.

Першим судовий позов подав Людвіг Міс ван дер Рое. Він звинуватив свою клієнтку в тому, що вона відмовилася оплатити рахунків на суму $28,173. У 1951 році, коли проект було майже завершено, будівництво дому коштувало Едіт $74,000 (Вікіпедія підказує, що це більше, ніж $648,000 "in 2012 dollars"). Погодьтесь, що це серйозна сума як для такого невеличкого будинку , навіть беручи до уваги унікальність його дизайну та статус архітектора.

Едіт Фарнсуорт відповіла судовим позовом, звинувативши архітектора в тому, що його дизайн виявився ідеальним хіба візуально, а функціональності йому ще й як бракує. Більше того, клієнтка намагалася запевнити суд, що будинок, який їй обійшовся так дорого , виявився непрактичним : вентиляція не продумана (уявляєте життя за склом посеред спекотного літа?), по вечорах на світло в домі зліталися комарі з болота та інша комашня (уявляєте як часто доводилося мити ті скляні стіни?) , і , нарешті, - ризик повеней, про які на той час вона тільки підозрювала, але вже у 1954 році вода вперше ( та далеко не востаннє!) піднялася над підлогою в домі.

Однак, суд задовільнив позов архітектора , оскільки знайшлися свідки і докази того, що клієнтка затвердила всі зміни до проекту і знала про додтакові витрати. Її зобов`язали оплатити всі рахунки. Людвіг Міс ван дер Рое доволі зневажливо десь прокоменував в пресі, що , мовляв, Едіт бажала б щоб дім продавася разом з архітектором, натякаючи на те, що скарги клієнтки базуються на її ображеній гордості чи розбитому серці і не мають серйозних підстав. Преса також зображувала конфлікт не в контексті ділових стосунків та зобов`язань між архітектором та замовницею, а так наче це чергова сімейна драма. Навіть багато років опісля , критики аналізували фотографію Едіт Фарнсуорт і коментували її непримітну зовнішність, яку , на їхню думку, вона все життя намгалася компенсувати своїм інтелектом та кар`єрними досягненнями. Дехто навіть зайшов так далеко, що відкрито називав її типовою мстивою жінкою, яка не змогла оволодіти своїми емоціями, коли їй відмовили у взаємності. Едіт Фарнсуорт жодного разу не згадувала про якісь романтичні почуття до архітектора у своїх неопублікованих мемуарах. Племіннику вона якось зізналася, що почувається так, наче Міс ван дер Рое будує собі пам`ятник за її гроші.

Після рішення суду Едіт Фарнсуорт ніколи не розмовляла з Людвігом Міс ван дер Рое. Дім залишався в її користуванні протягом наступних двадцяти років. У 1969 році вона продала будинок англійському магнату Лорду Пітеру Палумбо. Новий власник бував в Фарнсуорт-Хауз ще рідше, ніж Едіт. Однак він встановив в ньому сучасну систему опалення та охолодження, заснував навколо дому парк скульптур найвизначніших майстрів-модерністів та дбайливо доглядав за ржавіючим каркасом та боровся з наслідками повеней. Кажуть, що однієї весни річка вийшла з берегів, рівень води в домі піднявся до висоти одного метра , шибка дала тріщину і разом з кількома предметами інтер`єру власнки не дорахувалися картини Енді Ворхола з зображеною на ній Елізабет Тейлор.

У 2003 році Лорд Пітер Палумбо продав Farnsworth House організації National Trust for Historic Preservation and Landmarks Illinois за $7,5 мільйонів . З того часу дім отримав статус музею і знаходиться під захистом Національного Реєстру Архітектурних Пам`яток. Невирішеною залишається проблема повеней. З запропонованих варіантів мені найбільше подобається ідея встановлення сучасної гідравлічної системи, яка б піднімала усю структуру вгору при перших ознаках повені , а потім безпечно опускала на існуючі опори.

FARNSWORTH HOUSE

14520 River Road Plano, IL 60545 Tel: 630.552.0052 farnsworth@farnsworthhouse.org

Щоб відвідати музей , необхідно придбати квитки та зареєструватися в центрі для відвідувачів. Звідти гід поведе вас до музею, якщо погода дозволяє. Якщо надворі дощить, або доріжки в лісі затоплені (це тут трапляється часто), то групу відвідувачів везуть автомобілем. Самостійно пробиратися через ліс до FARNSWORTH HOUSE заборонено. Зверніть увагу на обмеження стосовно малих дітей і на додатковий дозвіл потрібний для фотографів. В центрі для відвідувачів можна придбати сувеніри та дізнатися більше про цей незвичайний дім.

Поки гід розповідав про задум архітектора , мене не покидала думка, що життя в цьому будинку позбавляє свого власника права на приватність , на накопичення мотлоху і на звичайний хаос, яким зазвичай є наше буденне існування . Цей дім - втілений ідеал , він задумувався як місце для приємного усамітнення , та був приречений на самотність від початку. Farnsworth House створений не для теплих зустрічей, сімейних вікендів, романтичних недільних ранків чи палких ночей. Він існує для того, щоб ним захоплюватись, його вивчати і дбати про його імідж. Статус музею йому підходить найкраще.

І на завершення, питання ціною $7,5 мільйонів : а ви уявляєте своє життя за склом наодинці з природою?